Розлука з мамою чи татом через їхню участь у бойових діях — складне випробування для дитини. Завдання дорослих — допомогти дитині зрозуміти, що відбувається, без зайвого страху або тривоги. Важливо говорити чесно, але з урахуванням віку, емоційного стану та особливостей розвитку дитини.
- Говоріть чесно, але зрозуміло
Діти цінують щирість, навіть якщо не завжди все розуміють. Формулюйте інформацію просто та спокійно:
- Малюкам (3–6 років) достатньо сказати:
“Тато/мама на службі, він/вона захищає нашу країну, щоб усі були в безпеці.”
- Молодшим школярам (7–12 років) можна пояснити трохи більше:
“Тато служить в армії. Це важка, але дуже важлива робота. Він охороняє наш дім і нашу країну.”
- Підліткам важливо дати можливість ставити питання й висловлювати думки. З ними доцільно обговорити суть війни, ризики та цінність служби:
“Війна — це дуже серйозно. Твій тато (мама) бере участь у ній не тому, що хоче воювати, а тому, що хоче захистити інших.”
- Дозвольте дитині мати власні почуття
Діти по-різному реагують на новину про те, що хтось із батьків пішов на війну:
- можуть боятися;
- сумувати або замикатися в собі;
- ставити багато питань або мовчати.
Підтримуйте всі ці емоції словами на кшталт:
“Те, що ти відчуваєш — нормально. Я поруч. Ми впораємося разом.”
- Уникайте обіцянок, які не можна гарантувати
Фрази типу:
- “З ним нічого не станеться”,
- “Все скоро закінчиться”,
- “Якщо ти будеш добре себе вести — тато повернеться швидше” —
можуть викликати у дитини додаткову тривогу чи навіть почуття провини.
Краще сказати:
“Ми не можемо знати всього наперед, але ми підтримуємо одне одного і дуже чекаємо на його повернення.”
- Підтримуйте зв’язок
Якщо можливо, створіть умови для регулярного спілкування дитини з батьком чи матір’ю на фронті. Це може бути:
- телефонний дзвінок,
- коротке відеоповідомлення,
- малюнок або лист у відповідь.
Такі моменти допомагають дитині відчути, що батько/мати все ще є частиною її життя.
- Створіть позитивні ритуали
Допоможіть дитині переживати розлуку за допомогою символічних дій:
- календар очікування;
- “листівник” — зошит або коробка з малюнками та записками для батька;
- спільне виготовлення подарунків або пакунків на фронт.
Це формує відчуття участі, надає сенсу очікуванню та знижує тривожність.
- Говоріть про війну обережно
Діти не повинні жити в страху. Важливо пояснити, що війна — це дуже серйозно, але водночас є багато людей, які працюють над тим, щоби настанув мир. Підкреслюйте, що:
“Війна не триває вічно. Люди борються, щоб вона закінчилась. І ми разом наближаємо той день.”
- Дбайте про власний стан
Дитина дуже чутлива до емоцій дорослих. Якщо вам самій чи самому важко, не соромтеся звертатися по допомогу. Спокійна, врівноважена присутність — найкраще, що ви можете дати дитині в часи невизначеності.
Висновок
Пояснення дитині, що батько чи мати перебуває на війні — це не разова розмова, а постійна підтримка і відкритість. Дитина має знати, що її не обманюють, що її почуття важливі, і що поруч є дорослі, які допоможуть пройти цей складний період.
